Вакцину від раку створити можна, але не для усіх. Онкологи – про лікування раку в Україні

Вакцину від раку створити можна, але не для усіх. Онкологи – про лікування раку в Україні

Онкологи говорять: рак – не вирок. Але при цьому констатують, що у світі, і в Україні у тому числі, небезпечну хворобу діагностують все більшому числу пацієнтів, і все більше людей помирає від неї. Та і гнітючі новини звідусіль примушують думати, що рак непереможний.

Чи дійсно все настільки страшно, в чому ми себе запевняємо, як йдуть справи з онкологією в Україні насправді, звідки взагалі береться рак і коли з’явиться панацея від цієї хвороби? На ці і інші питання відповіли кандидат медичних наук, замдиректора Національного інституту раку по лікувально-координаційній роботі Олександр Яцина і кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Національного інституту раку Зоя Федоренко.

Яка на сьогодні статистика по захворюваності раком в Україні?

Олександр Яцина (А. Я.) : У нас статистика, що можна сказати, лякає, – кількість пацієнтів, які приходять на пізніх стадіях, сильно сильно росте. До відома, Україна в цьому аспекті займає друге місце на нашому континенті після Росії.

Щорічно зразкове число нових пацієнтів складає приблизно 170 тисяч чоловік, а смертність – приблизно 75 тисяч пацієнтів щорічно. Сказати, який відсоток смертності, складно, оскільки все залежить від того, на якій стадії була діагностована хвороба, при цьому йдуть з життя пацієнти, зареєстровані і роками раніше.

Якщо підрахувати, то можна сказати, що раком захворює кожен четвертий чоловік у віці до 75 років і кожна п’ята жінка в такому ж віці. І я вважаю, що ці показники будуть рости, хоч би навіть з причини наслідків Чорнобильської катастрофи, адже період напіврозпаду радіоактивних матеріалів величезний, тому наслідки аварії ми ще відчуємо, у тому числі припливанням онкологічних захворювань.

Такі дані приблизні або ведеться особливий облік захворюваності?

А. Я. : Ми точно знаємо, яка кількість пацієнтів з онкологією в Україні, оскільки у у нас створений єдиний в Україні (і самий функціональний серед усіх країн колишнього СНД) канцер-реєстр. У нім міститься абсолютно уся інформація, пов’язана із захворюваністю раком : первинна обіговість, розділи по назології, патології, в якому регіоні який вид раку найбільш поширений і інше.

Зоя Федоренко (З.Ф.) : Канцер-реєстр почав створюватися з 1986 року після трагедії на Чорнобильській АЕС (спочатку були лікарняні реєстри, потім з 1989 року – загальноукраїнські, остаточно проект був затверджений МОЗ в 1996 році). Відправною точкою в створенні цієї системи була мета відстежувати ситуацію після аварії, встановити, як вона впливає на захворюваність населення і розуміти масштаби проблеми. У інформаційну систему вносяться дані хворого і його історія хвороби (первинний діагноз, лікування, прогрес, стан і т. д.). Така “карта” заводиться абсолютно на кожного пацієнта з усіх регіонів країни, а після усі дані систематизувалися, що дозволяє відстежувати ситуацію по захворюваності і смертності в цілому по країні і в регіонах, робити моніторинг екологічних ситуацій на місцевості, аналізувати ефективність того або іншого методу терапії, робити які-небудь прогнози і т. д. Зараз в канцер-реестре значаться більше за один мільйон живих пацієнтів.

Кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Національного інституту раку Зоя Федоренко

Який рак найбільш поширений серед українців? Який з них молодіє і чому?

А.Я.: У цьому плані ми повністю відповідаємо світовій статистиці. Так, серед жінок на першому місці рак молочної залози і рак шийки матки, у чоловіків – рак легенів, рак передміхурової залози, друге місце серед усіх – рак шкіри (меланома). Тільки у нас більша кількість запущених станів, а це означає, що пацієнти просто ігнорують профілактичні обстеження у лікарів. Наприклад, якщо жінка прийшла із запущеним станом раку шийки матки, означає вона декілька років не спостерігалася у гінеколога.

З.Ф.: З усіх вищеперелічених видів онкології молодіє рак шийки матки (зробити подібні висновки про інші види раку не можна). І причина тому очевидна: зараз дівчатка дорослішають і починають жити статевим життям набагато раніше – приблизно з 12 років. А значить вже в цьому віці є величезний ризик заразитися папіломавірусом, який провокує передракові процеси і збільшує вірогідність розвитку раку (чоловікам цей вірус не погрожує, вони є тільки носіями). Сьогодні з метою профілактики захворюваності ведеться робота по вакцинації (гінекологи вакцинують дівчаток з 12 років, до початку статевого життя, вакцинами проти папіломавіруса, вартість вакцини складає близько 900 грн – Авт.). Такий метод профілактики допоможе розв’язати проблему, головне – свідомість батьків.

Чому Українці звертаються до лікарів так пізно? Бояться почути діагноз або терплять біль до останнього?

А.Я.: Не зовсім так. Рак на перших стадіях може не турбувати зовсім, і помітити його може тільки лікар при обстеженні. Як я вже говорив, частіше всього українці звертаються до лікарів на пізніх стадіях, коли хвороба дійсно себе виразно проявляє. І справа тут в іншому. Українці у більшості своїй укорінили думку про те, що профілактичні огляди за власною ініціативою проходити не обов’язково – вони потрібні на підприємствах (як було раніше – щорічно усіх відправляли пройти усіх лікарів примусово), для учбових закладів, перед здачею на права і т. д. Тобто, пройти медкомісію для себе то часу немає, то бажання, і до лікаря звертаються лише з конкретного приводу, і частіше – коли вже несила терпить. Так і виходить, що багато хвороб (не лише рак) діагностуються, або коли консервативним лікуванням не обійтися, або коли вже зовсім лікарі безсилі. За весь час моєї практики до мене звернулися не більше десяти молодих людей з проханням перевірити їх на рак. Є ще і такий момент, що українці сприймають діагноз рак як смертний вирок і, підозрюючи цю хворобу, дійсно бояться йти до лікаря. Зараз я бачу порятунок у збільшенні державного фінансування ранньої діагностики і в запуску соціальних проектів, які були б спрямовані на онконастороженность, при цьому свідчили, що рак – не вирок, а цілком вилікуємо.

На слуху безліч теорій, що пояснюють причини появи раку. Чому все-таки розвивається хвороба?

З.Ф.: Рак – це така хвороба, етіологія якої поліморфна, тобто немає певного джерела хвороби, на відміну, наприклад від черевного тифу, коли пацієнт проковтнув паличку і вже наступного дня проявляються симптоми хвороби. Рак же може розвинутися від чого завгодно – із-за нездорового способу життя, в результаті отриманих фізичних травм, під впливом несприятливого зовнішнього середовища, внаслідок нервового виснаження і стресів.

В цілому рак – це похідне віку. Якби ми жили довго і не помирали від інших захворювань, то ми б усі врешті-решт вимерли від раку. Для прикладу візьмемо Швецію, Данію або Фінляндію – країни, де рівень життя відрізняється від нашого. У них рівень захворюваності раком в півтора рази вище за наше. А причина такої статистики в тому, що тривалість життя у них більше на 10-15 років : коли у нас в середньому жінки доживають до 75 років, а чоловіки до 65, то в цих країнах середня тривалість життя жінок – 85 років, чоловіків – 80. Тобто вони доживають до свого раку.

Що ж до випадків захворювання раком дітей і молодих людей, то тут йде мова про генетично обумовлений рак – “програма” передалася у спадок від кровного родича.

Якщо мову вести про нерви: зараз психотерапевти багато говорять про таку порівняно нову фобію, як канцерофобія. Чи може страх захворіти раком спровокувати його появу?

А.Я.: Лікарі завжди говорять: усі хвороби від нервів, і тільки деякі – від любові. І рак в даному випадку теж не виключення.

Переживання і страхи – це той же стрес. А стрес пригнічує стан імунітету, і це може дати поштовх раку. Онкоклітина – це клітина, у якої немає стопа, аутоклітина (здорові – мають стоп), у якій стався певний збій. А він може статися на тлі будь-якого несприятливого стану організму.

Канцерофобія ж у більшості випадків властива людям, у яких родичі помирали від раку, а значить у них є генетична схильність до хвороби. Тобто, перебуваючи в стані стресу, вони ще більше створюють сприятливий грунт спершу онкопроцесів.

Можу сказати, щоб понизити вірогідність розвитку хвороби, треба разом з фахівцями (психологами, психотерапевтами і т. д.) навчитися справлятися зі своїми страхами, а також регулярно (щорічно) проходити медкомісію.

А як щодо сучасної косметології? Чи впливають процедури краси (ін’єкції, лазери і т. д.) на вірогідність розвитку раку?

А.Я.: Що стосується лазерів, вже доведено, що вони не є канцерогенними. Але в питанні лазерних процедур дуже важливо, хто їх проводить. Треба звертатися до професіонала, лікаря, який може достовірно визначити, чи можна проводити певну процедуру конкретному пацієнтові або ні, а також у разі підозр на які-небудь злоякісні процеси направить на потрібні обстеження і до правильних фахівців. Наприклад, лікар після видалення родимок відправить матеріал на гістологічну перевірку, непрофесіонал же просто проведе процедуру, не морочившись з приводу того, що звичайна на вигляд родимка може виявитися злоякісним новоутворенням. Бували випадки, коли такі “фахівці” пропускали меланому особливо великих розмірів, вважаючи, що ця нешкідлива родима пляма.

А ось що стосується таких методів краси, як ін’єкційна косметологія, сказати точно доки нічого не можна. На перший погляд, прямого зв’язку з розвитком раку немає, але якісь висновки про перспективу можна буде робити тільки через 10-15 років, оскільки цей порівняно новий напрям. Поки можна сказати, що у них існує безліч ускладнень, у тому числі і індивідуальних, які можуть позначитися по-різному.

Моє відношення і до пластичної хірургії, і до косметології, які сьогодні багато хто використовує просто з метою обдурити час або загладити, скажімо, наслідки своєї зневаги до власного здоров’я (наприклад, неправильним харчуванням або вживанням спиртного), в цілому негативне. Здається, і те, і інше треба в тих випадках, коли має місце, наприклад, природжена аномалія, яка негативно впливає на якість життя.

Панацея від раку або щеплення, над якими працюють учені всього світу – наскільки реально, що вони будуть створені?

А.Я.: Як вже говорилося, рак – мультифакторне захворювання, тобто кількість причин, а точніше поштовхів, що запускають ракові процеси, величезно. І тому єдиної панацеї від раку просто не може бути, так само як і універсального щеплення, яке попереджувало б у кожної людини старт процесу переродження здорових клітин в агресивні.

Існують індивідуальні вакцини від раку, і вакцинація пацієнтів – важливий напрям і в роботі нашого інституту у тому числі. Мається на увазі вакцина, створена на основі видалених онкоклітин (частки злоякісного новоутворення) конкретного пацієнта. Вона вводиться хворому з метою відвертання рецидивів захворювання. Розробкою такої вакцини у нас займається науково-дослідна лабораторія експериментальної онкології і лабораторія молекулярно-генетичної діагностики, що має безліч власних розробок в цьому напрямі. Сьогодні можна створити таку вакцину не по усіх назологиям, але наукові роботи у нас активно ведуться, і сподіваємося на успіх.

У Україні ситуація така, що людина, що не має фінансового запасу, захворівши раком, часто вимушений продавати своє майно, щоб сплатити лікування. Як йдуть справи із забезпеченням хворих медикаментами в Національному інституті раку?

А.Я.: В цілому ситуація досить плачевна. Ось вже другий рік як нам не затверджена програма “Онкологія”. Вона включає профілактику цих захворювань, розподіл засобів і т. д. Але Мінохоронздоров’я доки не зважилося на неї.

Зараз же фінансування Національного інституту раку складає 15% від загальної необхідності: тобто нам треба 2,5 млрд гривен, а дають близько 230 млн гривен. На сьогодні ми, зокрема, добилися збільшення фінансування забезпечення медикаментами : зараз ми можемо забезпечити ліками третину потреби пацієнтів. Решта ж їм доводиться купувати самостійно.

Багато онкохворих прагнуть потрапити на лікування за кордон, але коштом держави можуть поїхати небагато. Кого відправляють лікуватися за рубіж і як проходить ця вибірка?

А.Я.: Лікування за кордоном коштом держави можливо, у випадку якщо українська медицина не в змозі допомогти пацієнтові. Але спершу цей факт повинна підтвердити комісія Мінохоронздоров’я (згідно з постановою КМУ №1079). Так, ініціювати відправку на лікування українця за рубіж може будь-яка лікарня, підзвітна Мінохоронздоров’я. Для цього пацієнтові необхідно зібрати пакет документів (історія хвороби, висновки і ін.), подати їх в комісію при Мінохоронздоров’я, а та вже приймає остаточне рішення.

А взагалі є в нашій країні деякий парадокс. Зокрема, в Україні є проблеми з трансплантацією кісткового мозку, тому пацієнтів відправляють лікуватися за рубіж. На відправку на лікування пацієнтів за кордоном держава витрачає близько 7 млн євро в рік. В той же час, для того, щоб створити центр трансплантації кісткового мозку в Україні потрібна приблизно така ж сума. Ми змогли б не лише лікувати своїх пацієнтів, але і допомагати хворим з країн-сусідів, що допоможе частково покривати фінансові потреби інституту. Тим паче, що наша команда лікарів навіть зараз надає висококваліфіковану допомогу, не маючи сучасного устаткування.

А як допомагають благодійні організації онкологічним центрам і безпосередньо пацієнтам?

А.Я.: Благодійні організації відіграють важливу роль, вони допомагають не лише фінансово, але і надають конкретну цільову допомогу пацієнтові і також активно беруть участь в соціальній реабілітації хворих. При цьому хотілося б, щоб на проблему раку звернув увагу і великий бізнес. Наприклад, за кордоном великі корпорації, особливо ті, що займаються хімвиробництвом, і компанії, що випускають продукцію, яка шкодить здоров’ю (алкоголь, куріння), беруть безпосередню участь і спонсорують багато онкологічні програми.

Нам же на сьогоднішній день дуже потрібно навіть не фінансова участь, а цільова допомога. Наприклад, закупити певну апаратуру, відремонтувати дитячу кімнату або забезпечити допомогу психологів на волонтерських засадах (до речі, психологічної служби у нас немає абсолютно, тому цей момент особливо важливий для пацієнтів). Тому як на повне забезпечення державою поки розраховувати не доводиться (хоча все на це дуже сподіваються) – все знаходиться на етапі реструктуризації та реформування, і поки не налагодиться процес, будуть страждати в першу чергу пацієнти.

Ми дуже сподіваємося, що держава зверне увагу на проблему онкології в Україні і почне підтримувати і фінансувати, що істотно збільшить ранню діагностику і скоротить захворюваність серед українців, особливо працездатного віку. Здорова нація – здорова економіка – здорова Україна.